Дорогі Браття і Сестри у Христі!

Допоможіть Живій Вервиці поширювати віру, моральність, завдяки Вашій молитві, пожертві на поширення віри!

Зробити пожертву в
фундацію "Живої Вервиці"

Свідчення про отримані ласки

Я хочу подякувати Святій Філомені за ласку зцілення від дерматиту, а також хочу закликати всіх, у  кого є якісь проблеми, молитися до цієї Великої Святої.

п. Уляна (м. Львів)

Назад
Автор: ugcc.org.ua

Свято Обрізання Господа нашого Ісуса Христа. Св. Василія Великого

Дата публікації: 13-01-2010
ікона
Обрізання Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.
Св. Василія Великого, архієп. Кесарії Кападокійської.


Коротка історія празнику Обрізання ГНІХ

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що наступає після празника Христового Різдва, є Господнє Обрізання і надання імени. Святе Євангеліє про це так говорить: "Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали Його Ісус — ім'я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні" (Лк. 2, 21). Ісус Христос, як Бог і Законодавець, не був зобов'язаний виконувати релігійні приписи ізраїльського народу, та все таки Він їм добровільно підкорився і їх зберігав. З тієї причини Він восьмого дня після народження піддався обряду обрізання. Цю подію святкуємо першого січня. 

Звичай обрізувати дітей чоловічої статі є дуже старою практикою багатьох народів Сходу. Обрізання звичайно відбувалося у віці дозрівання хлопців і вважалося символом їхньої зрілости.

В ізраїльському народі обрізання стало законом від Авраама. Воно мало для жидів велике значення тому, що було символом їхнього союзу з Богом, у книзі Буття про це читаємо: "Сказав Бог до Авраама: "Ти берегтимеш союз мій, ти і твої потомки, в їхніх поколіннях. Ось мій союз, що його маєте берегти між мною і вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати. Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, і це буде знаком союзу між мною і вами. На восьмім дні життя мусить бути обрізане в вас кожне хлоп'я, у ваших поколіннях" (17, 9-12).

Празник Обрізання зародився і розвинувся спочатку в Західній Церкві, а потім перейшов до Східної. Латинська Церква первісно називала цей празник Господньою октавою, бо це був восьмий день після Різдва, що випадав якраз на Новий рік.

На Сході празник Обрізання став загальним десь у VІІІ-ІХ сторіччі, бо щойно з того часу візантійські календарі подають першого січня празник Обрізання і празник Василія Великого. Святий Андрій Критський (VIII ст.) має проповідь на празник Обрізання і святого Василія Великого.

Про св. Василія Великого

Першого січня, на початку року, наша Церква святкує пам'ять смерті одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, святого Отця Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської в Малій Азії (329-379). Його особа з будь-якої точки зору незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ за походженням, а й аристократ духу, характеру, науки і святости. Печать його глибокої віри, героїчної любови до Бога і ближнього, науки і святости спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й нашого народу.

Знаменна прикмета святого Василія як архипастиря — це безстрашність у визнаванні й обороні святої віри. В його часи єретики-аріяни люто переслідували правдивих визнавців Христа. Цісар Валент (364-379), охрещений аріянським єпископом, став завзятим апостолом аріянізму. Серед нелюдських і жорстоких гонінь єпископів і вірних лише Василій зважився стати перед самим цісарем. Історики описали зустріч святого Василія з Модестом, префектом Преторії. Він, як Валент, запеклий аріянин наказав спалити разом з кораблем 88 священиків. Модест кличе святого Василія до себе і приймає його гордо й зухвало. Він навіть не звертається до нього як до єпископа. Кричить на святого Василія і погрожує йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. На всі ті страшні погрози святий Василій спокійно відповідає: "Грози мені чим іншим, бо ніяка з тих кар мене не зворушує". Модест відтак, звітуючи цісареві Валентові про свою розмову з Василієм, сказав: "Пане, єпископ нас переміг. Він вищий понад усякі погрози і стійкий перед усякими переконуваннями". І цісар залишив святого Василія у спокої.

Святий Василій ревний апостол живого слова-бесіди. Проповідь у його часи була дуже важливим, могутнім і майже єдиним чинником у навчанні святої віри. Святий Василій — це проповідник і бесідник з Божої ласки, його слово палке, вогненне, поривисте. Оповідає святий Єфрем Сирин, який прийшов до Кесарії відвідати святого Василія і зайшов до церкви, де якраз той проповідував, і побачив білого голуба на рамені святого Василія. І тоді святий Єфрем вигукнув: "Великий Ти, Боже, у своїй правді. Василій — це вогненний стовп і його устами говорить Святий Дух". Вогненний стовп — це символ його геройської любови до Бога і ближнього. Він став символом і його духовних синів у Василіянському Чині.

Святий Василій Великий — митець і апостол пера. Небагато прожив, але багато написав, його велика духовна спадщина — це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Святого Письма і 366 листів.

Тропар та кондак

Тропар празника, глас 1: На престолі вогневиднім у вишніх сидиш з Отцем безначальним і божественним твоїм Духом. Благоізволив ти родитися на землі з Дівиці, що не знала мужа — твоєї матері, Ісусе. Того ради й обрізання довершено на тобі, людині восьмиденній. Слава преблагому твоєму задумові, слава промислові твоєму, слава низходженню твоєму, єдиний Чоловіколюбче. 

І святому, глас 1: На всю землю вийшло вістування твоє, прийняла бо вона слово твоє, що ним боголіпно навчив ти; природу того, що існує, пояснив ти, звичаї людські прикрасив ти — царське священство, отче преподобний Василіє. Моли Христа Бога за спасення душ наших.

Слава: Кондак святому, глас 4: Явився єси основою непохитною Церкви, подаючи всім людям владицтво неукрадне, запечатавши твоїми веліннями, небоявленний Василіє преподобний.

І нині: Кондак празника, глас 3: Всіх Господь обрізання терпить і людські прогрішення як благий обрізує, дає спасення світові; і радується в вишніх і Творця єрарх, і світлоносний, і божественний таїнник Христовий — Василій.

Послання святого апостола Павла Колосян 2, 8-12

Браття, вважайте, щоб ніхто не звів вас підступною філософією та пустим обманом за людським переданням та за первнями світу, а не за Христом. У Ньому бо живе вся повнота божества тілесно, і ви причасні тій Його повноті. Він бо голова всякого начала і власти. У Ньому ви були обрізані обрізанням нерукотворним, коли ви скинули з себе це смертне тіло обрізанням Христовим. Поховані з Ним у хрищенні, ви разом із Ним також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих.

Євангеліє від Луки 2, 20-21; 40-52 

В той час вернулись пастирі, славлячи і хвалячи Бога за все, що чули і виділи, як ото сказано було до них. І як сповнилися вісім днів, щоб обрізати Його, то назвали ім'я Його Ісус, назване ангелом перше, поки не зачався в утробі. Дитя ж росло і кріпилося духом, сповняючись премудрістю, і благодать Божа була на Ньому. І ходили родителі Його щороку в Єрусалим на празник Пасхи. І як був літ дванадцяти, коли вони возходили в Єрусалим по звичаю празника, і скінчились дні, і вони верталися, остався отрок Ісус в Єрусалимі. І не завважили Йосиф і мати Його. А гадаючи, що Він є в гурті, пройшли день дороги і шукали Його між рідними і знайомими. І не знайшовши Його, вернулися в Єрусалим, шукаючи Його. І сталося по трьох днях, що знайшли Його в синагозі, як Він сидів серед учителів, і слухав їх і питав їх. І зжахнулися всі, що слухали Його, задля розуму і відповідей Його. І побачивши Його, дивувалися, і сказала до Нього мати Його: Дитино, що Ти вчинив нам? Ось батько Твій і Я, боліючи, шукали Тебе. І сказав до них: Чого ви шукали Мене, чи ви не знали, що в тому, що Отця Мого, належить Мені бути? Та вони не зрозуміли слово, що Він сказав їм. І зійшов з ними і прийшов у Назарет; і повинувався їм. І мати Його зберігала всі ті слова в серці своїм. А Ісус успівав премудрістю і ростом, і благодаттю в Бога і в людей.

Проповідь

Христос Рождається! З Новим Роком! З ласки Божої ми прожили ще один рік нашого життя. Перед нами відкривається брама часу і постає наступний рік - новий. Наше святкування Нового Року завжди припадає на січень, місяць, коли святкуємо Різдвяні свята. Тому через цю браму бачимо також події двотисячолітньої давнини. Споглядаємо на Христа, Його Різдво, Обрізання, Хрещення. З Різдвом Христовим в цей новорічний час вступає вічність. Живий Бог входить в час, стає людиною, воплотившись єднається тілесно зі Своїм творінням. Час і вічність пронизують одне одного, і саме зараз ми стоїмо на порозі цього чуда. Із замилуванням спостерігаємо, як Бог і людина зливаються в єдине русло життя та спасіння. Разом з тим, як і кожного року, коли ми оглядаємось на минуле, нас огортає біль через те, що стільки поколінь уже відійшло з цього життя. Скількох немає вже серед нас. Однак, споглядаючи в ці дні на Воплоченого Бога, а за кілька місяців на Воскреслого, розуміємо, що вони вступили в ту вічність, яка очікує і нас. А щоб вона була щасливою для нас, скільки зусиль ще треба прикласти. 

І знову, оглядаючись на минуле, бачимо, як багато ми ще не встигли зробити для нашого спасіння впродовж року, що минув через такі причини, як наша людська неміч, забудькуватість, обставини, байдужість, брак доброї волі і т.д. Тому, перш ніж вступити в новий період нашого життя, покаймося перед Господом, визнаймо свої помилки і візьмімо минулорічний життєвий досвід, щоб їх не повторювати. Пам'ятаймо, що суть життя в тому, щоб любити Бога та ближнього і діяти тільки в ім'я цієї любові. Якщо ми усвідомимо цю істину і керуватимемось нею в усіх без винятку життєвих ситуаціях, то впродовж наступного року зробимо суттєвий крок в напрямку до Бога. Це дасть нам надію на спасіння, надію, що воплочення, страждання, смерть і воскресіння Господа для нас не були марними.

Роздумуючи над сьогоднішнім днем, бачимо збіг трьох свят: Нового Року, Найменування ГНІХ і святого Василія Великого, кожне з яких у свій спосіб промовляє до нас.

При нашому народженні батьки дали нам ім'я. При його виборі керувалися такими критеріями як милозвучність, значення імені, традиція чи вибирали покровителя. Можливо, називаючи нас, батьки в наше ім'я вклали якісь свої надії, ким ми мали стати. Господь, покликавши нас до життя, теж мав свій план. А ким ми стали? Чи не розчарували Його? Чи наші батьки можуть нами гордитися?

Щодо сьогоднішнього свята, Господь сам собі вибрав ім'я, звіщаючи місію, яку мав намір сповнити. Ще при благовіщенні Архангел Гавриїл сповістив Пресвятій Богородиці, як називатиметься той, кого вона в такий дивний спосіб зачне і народить. Ім'я Ісус означає «Спаситель», або «Ягве є спасіння». Христос воплотився, прийшов, щоб спасти людину від неволі диявола, відкупити від первородного гріха.

Завдяки жертві Ісуса, через Святу Тайну Хрищення, перед нами відкривається прекрасна перспектива. Господь відкриває свої обійми і, як своїх улюблених дітей, запрошує до Небесного Царства. Як християни, своє ім'я ми отримали в Хрищенні, в час, коли народилися як діти Божі, ставши членами святої католицької Церкви.

В ізраїльтян, за їхнім законом, хлопчиків називали на восьмий день після народження, під час обрізання, що робило їх приналежними до вибраного народу. Христос, як друга Божа Особа, є понад усяким законом, обрядом чи звичаєм, однак, дозволяючи на собі здійснити обряд обрізання, виявляє свою покору, дає приклад дотримання закону. Це є добрим прикладом і для нас, християн, щоб дотримувались закону Церкви, через яку Господь діє, її звичаїв, заповідей та науки.

Ще з перших століть після сходження Святого Духа на апостолів, християни намагались якнайкраще сповнити Божий Закон, об'явлений Христом, жити ним. Одним з тих, хто своїм життям засвідчив це, був святий Василій Великий, архієпископ Кесарії Кападокійської. Народився він 330 року в сім'ї ритора. Батько, теж Василь, був людиною освіченою, однак на духовне формування майбутнього світила Церкви більший вплив мала мати Емілія, та ще більший - бабуся Мокрина. Сім'я відзначалась побожністю, ревністю в вірі та освіченістю. Початкову освіту святий Василій Великий отримав вдома. Відтак було навчання в місцевій школі, в Кесарії, пізніше в Константинополі та Афінах, тогочасному центрі наукового життя. Хрищення майбутній святитель прийняв пізніше, аж в двадцятип'ятирічному віці, після повернення в Кесарію. Одразу був посвячений в чин читця. Після цього усамітнюється в безлюдному місці на берегах ріки Ірису, де практикує аскезу. Відвідавши у свій час Єгипет і Сирію, прагнув і в своєму пустинному усамітненні створити монашу спільноту. В 362 році отримує священичі свячення. А в 370 році, в сорокарічному віці, приймає єпископське служіння в своїй рідній Кесарії. Наступні дев'ять років його життя були чи не найважчими. Імператор Валент на сході починає переслідування християн, тому боротьба з ворогами віри, зіткнення зі світською владою, невтомна діяльність в розбудові своєї єпархії є характерними в цей період життя святителя. Помер святий Василій Великий в січні 379 році на п'ятдесятому році життя. Велич цієї особи в історії Церкви є безумовною. Кесарійський святитель займає визначне місце завдяки своїй освіченості, святості, діяльності як архіпастир, організатор чернечого життя, аскет, богослов. Ніхто крім нього і святого Атанасія, не мав на той час на Сході справедливо присвоєного титулу «Великий». Незалежно від того, де б він не був, який би уряд не виконував, завжди намагався прислужитися для Бога, Церкви чи ближнього. Своїм життям він дав приклад любові Бога. Він наче свічка горів, просвічуючи сучасників і наступні покоління. Вже понад 16 століть минуло після його смерті, а твори Василія Великого актуальні й сьогодні. А багато чернечих спільнот і в наш час послуговуються його правилами монашого життя. Не одному християнину життєвий доробок святителя відкрив двері до Небесного Царства.

Давайте ж і ми ввійдемо в наступний рік, щоб будувати й творити. Щоб стати всім для Бога і для ближніх, не питаючи, чи нам це вдасться. І навіть якщо впродовж цього року не одразу зауважимо успіх, не занепадаймо духом, черпаймо сили в Бозі, наслідуючи приклад святого Василія Великого чи інших подвижників попередніх поколінь, сміливо, творчо, тверезо і твердо будуючи Царство Боже, Царство Любові вже тут, на землі: в наших родинах, спільноті, громаді, державі і найважливіше — в наших серцях. Бо час короткий, а наша зустріч з Господом лицем в лице близько. Не відкладаймо на завтра те, що можна зробити вже сьогодні, цього року, не чекаймо сприятливих обставин, використовуймо кожну нагоду, щоб наша любов до Бога і ближнього виявились активною і творчою. Амінь.

о. Василь Подобівський,
"Сівач", cічень 2010 Ч. 1 (124) рік 12

http://www.ugcc.org.ua/1018.0.html?&no_cache=1

Додати власний коментар

*
*
Будь ласка, порахуйте 9 + 2.

Останні новини

І не будь ти невіруючий, але віруючий!

Дорогі брати і сестри! Сьогодні, у неділю після величного торжества Святого Воскресіння Господнього, згадуємо святого апостола Тому, що зробив визнання віри, кажучи :”Господь єси і Бог мій!”...

Великоднє послання Блаженнішого Святослава

У цей урочистий день Воскресіння Христового Його Церква, сповнена небесним світлом, оспівує Господа, який переможно виходить із запечатаного гробу. «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява», – проголошує у цю пасхальну ніч євангелист Іван (Ів. 1, 5)....

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають Благовіщення

7 квітня Церкви, що живуть за Юліанським календарем, відзначають один з найбільших дванадесятих празників у літургійному році – Благовіщення Пресвятої Богородиці. Це третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового...

Чи існує справжній образ Ісуса?

Спробуємо відповісти на це запитання, зіславшись на історію всім відомої Туринської Плащаниці. Плащаниця, що знаходиться у Туринському катедральному соборі, – це лляне полотно, на якому відбився...

1579

Нові свідчення

Хочу подякувати за молитву і перепрошую, що роблю це з великою затримкою. Я є в спільноті "Жива вервиця" з 28 серпня 2011 р. А 15 жовтня надіслала Вам наміри на Служби Божі. Один з намірів був: За зцілення від безпліддя та дарування дітей...

Правила посту в Українській Греко-Католицькій Церкві

Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха...

Неділя сиропусна.

У неділю сиропусну ми творимо спомин про вигнання з раю наших прабатьків Адама і Єви. Воно сталося через переступ ними Божої заповіді та їхню зачерствілість та не розкаянність. Тому цим прикладом Свята Мати Церква на початку святої Чотиридесятниці, показує ...

Апостольський лист Porta Fidei (Двері віри)

«Двері віри» (Ді. 14,27) завжди відкриті для нас, проводячи нас до життя у спільності з Богом і пропонуючи приєднатись до Його Церкви. Цей поріг можна переступити, коли проголошується слово Боже...

Архів новин